У 90-х кінематограф особливо любив серійних убивць. Бажано розумних, загадкових і з такою кількістю символічних підказок, ніби вони паралельно готували дисертацію.
А детективам традиційно залишалося бігати за ними під дощем і розуміти все приблизно за п'ять хвилин до фінальних титрів.
Джерело24 Канал